Президентові Сполучених Штатів Америки Дональду Трампу Прем'єру уряду Королівства Великої Британії та Півчнічної Ірландії Борісу Джонсону Канцлеру Федеральної Республіки Німеччина Ангелі Меркель Президентові Французької Республіку Еммануелю Макрону Прем'єру Канади Джастіну Трюдо Президентові Туреччини Реджепу Таїпу Ердогану Президентові Польської Республіки Анджею Дуді Президентові Фінляндії Саулі Нііністо Президентові України Володимиру Зеленському
Шановні пані та панове,
Звертаємося до вас з проханням про визнання штучного голоду, організованого радянською владою в ХХ ст. в республіках Ідель-Уралу, злочином проти людяності. Злочин, скоєний комуністичною владою СРСР проти власних громадян, досі живе у пам'яті нащадків жертв. Ми пам'ятаємо спеціально організований голод - Голодомор, жертвами якого стали мільйони мешканців України, Поволжя, Казахстану, Білорусі, Північного Кавказу, Південного Уралу та Західного Сибіру. Цей вражаючий злочин, організований за кремлівським сценарієм, тільки на терені України забрав життя близько 7 млн осіб. Проти голодуючих та незадоволених діями влади організовувалися репресії, люди у розпачі вдавалися навіть до канібалізму. Чимало країн світу відповіло на прохання України визнати Голодомор актом геноциду, Парламентська Асамблея ОБСЄ у 2008 р. ухвалила резолюцію про визнання Голодомору 1932-33 рр. в Україні злочином проти людяності. Мешканці республік Ідель-Уралу теж постраждали від штучного голоду. Комуністичний уряд та його місцеві функціонери довго приховували перед міжнародною спільнотою та власним народом масштаб цього злочину. Приховували теж випадки канібалізму. Російська історіографія та московські політики послідовно уникали цієї теми. Ці страшні сторінки російської історії досі оминаються мовчанням. Голод на Поволжі організовувався двічі: у 1921-22 та 1932-33 рр. Його наслідки обидва рази були дуже важкими. Найтрагічніший результат, який неможливо виправити, це катастрофічне зменшення кількості місцевого населення, переважно національних меншин. Згідно з останніми підрахунками, голод на Поволжі вбив близько 5 млн осіб. Журнал “Коммерасант. Власть” №3 від 23 січня 2012 р. на сторінці 46 цитує фрагменти архівних документів. “Поволзький селянин Мухін, під час допиту визнав: спершу ми їли кору, потім конину, м'ясо собак і котів, шукали кістки та робили з них борошно. В нашому селі було безліч трупів, вони лежали на вулиці або були складені в стодолі. Якось ввечері я підкрався до цього сараю, і взяв рештки 7-річного хлопчика. На санчатах я привіз їх додому, за допомогою сокири розділив на менші шматки та приготував. Протягом доби ми з'їли все. Залишилися лише кістки. В нашому силі багато хто їість людське м'ясо, але приховує це”. Подібних ситуацій на Поволжі було тисячі. У “Жнивах скорботи” визначний дослідник Голодомору Роберт Конквест цитував директора челябінської тракторної фабрики Ловіна: “Голод відіграв для нас позитивну роль на Уралі, Заволжі та Західному Сибіру. У цих регіонах його жертви були представниками переважно ворожих нам народів. Їхнє місце зайняли росіяни, що приїхали з центральних районів. Ми, звісно, не є націоналістами, але не можна не цінувати цей позитивний аспект”. Під час штучного голоду заборонялося виїжджати з власної місцевості чи регіону, за спробу втечі розстрілювали на місці, аби не допустити розповсюдження інформації про масштаб трагедії. Таким чином, за планом Кремля у союзних та автономних республіках СРСР за допомогою Голодомору знищувалися колонізовані центром народи. В якийсь момент наслідки Голодомору були настільки руйнівними, що Москва була змушена скасувати ембарго на допомогу з-за кордону. Це допомогло уникнути міжнародного осуду та оскарження в геноциді власних громадян. Якщо б не допомога благодійних організацій, втрати серед цивільного населення були б набагато більшими. Окрім Європейського Парламенту, з нагоди 85-ї річниці Голодомору 1932-33 рр. в Україні спеціальну резолюцію ухвалила також ООН. Цей документ підтримали 38 країн. Голодомор українського народу визнають геноцидам такі держави, як США, Канада, Австралія, Аргентина, Бразилія, Грузія, Естонія, Іспанія, Італія, Латвія, Литва, Мексика та Ватикан. Шановні лідери, ми розраховуємо на широку міжнародну підтримку та просимо вас про сприяння розглядові питання Голодомору проти народів Ідель-Уралу на спеціальних комісіях ООН та Парламентській Асамблеї Ради Європи. В ім'я перемоги гуманізму та демократичних цінностей жоден злочин проти людяності не мжєе залишитися без слідства та покарання. Фото: У Варшаві організовано акцію, присвячену річниці ухвалення Конгресом США закону Про зневолені народи у 1959 р. В акції взяли участь члени Ради фонду “Відкритий діалог” та активісти організації “Євромайдан Варшава”. Фото: Рафіс Кашапов поряд з меморіалом Жертвам Голодомору “Свіча пам'яті” на київському Печерську. Фото: Під час акції “Тиждень поневолених народів” Віл Мірзаянов, прем'єр незалежного татарстану в екзилі, з прапором під Капітолієм США. Фото: Представник “Вільного Ідель-Уралу” Каміль Сукаєв в одноосібному пікеті під час “Тижня поневолених народів” в Нью-Йорку. Фото: Роза Курбан — науковець, літератор, організувала конференцію на тему визвольної боротьби фіно-угорських народів Ідель-Уралу в Анкарі.
Рафіс Кашапов, віце-прем'єр уряду незалежного Татарстану в екзилі, співзасновник руху “Вільний Ідель-Урал”, представник у Британії Нафіс Каашапов, віце-прем'єр уряду незалежного Татарстану в екзилі, представник руху “Вільний Ідель-Урал” в Польщі Болаєнь Сиресь, Голова товариства “Ерзіян Вал”, співзасновник руху “Вільний Ідель-Урал” Ірек Харіф, голова татарської громади Австралії “Туран” Еугеніуш Банашинський, польський правозахисник Вєра Лаврєшина, російська громадська активістка Владімір Костенко, американський громадський діяч Сергій Крюков, український публіцист та громадський діяч Сара Шароєвськая, турецька правозахисниця Андрєц Романов, російський політичний емігрант в Фінляндії Дар'я Полюдова, московська активістка та лідерка “Лівого спротиву”
Комментарии
Отправить комментарий